Маямі
Штат Флорида, США, грудень 2012
Google Карти, Яндекс.Карти
Маямі — дуже велике і дуже неоднорідне місто, що складається з декількох несхожих одна на одну частин. Східна частина, що має назву Маямі-Біч, розташована на великому і витягнутому острові, з’єднаному з материком декількома прокладеними по штучному насипі шосе. Тут розташовані готелі, ресторани і розваги, дорога нерухомість і пляжі. Західна, материкова частина — безликий даунтаун і нескінченні етнічні гетто з низьким рівнем життя та високим рівнем злочинності.
Маямі-Біч
Якщо хтось каже, що їде в Маямі, швидше за все він їде сюди. Маямі-Біч існує виключно для туристів.
Південна частина району вважається пам’ятником популярного з двадцятих по сорокові роки минулого століття архітектурного стилю ар-деко, і цілком занесена в національний реєстр історичних місць. Ретельно відреставровані будинки пофарбовані в постільні тони.
Самий-самий центр усієї движухи, вулиця Оушен-драйв. Усі самі-самі ресторани, бари, дорогі готелі та нічні клуби знаходяться тут (кажуть, нічні клуби тут наддорогі, але я в них не ходжу, тому підтвердити не можу).
На знаменитому пляжі, заради якого всі сюди їдуть, було проведено рівно чотири хвилини. Саме стільки зайняло дійти до води і назад.
У парку біля пляжу ростуть справжні кокосові пальми. Жорикові пощастило знайти кокос, який впав на землю, що досить складно — по парку ходять негри, складають усі впали кокоси у вкрадений з магазину візок і вимагають за них гроші, попутно пропонуючи анашу.
По спіритом Маямі-Біч дуже нагадує навкологоллівудські райони Лос-Анджелеса — пальми, туристи, і та ж атмосфера марнославства і понтів.
До речі, про понти. Везіння з прокатом автомобілів, що почалося в Торонто, продовжилося — обраного класу не було, тому нам за невелику доплату дали Форд Мустанг кабріолет. Кататися по Маямі на такій машині достатньо круто, якщо не вважати, що тут таких кожна друга.
Тут я вперше не пішов досліджувати місто пішки, а взяв напрокат велосипед. Перевага велосипеда — ви переміщується набагато швидше і встигаєте більше подивитися. Недоліки — щоб зробити знімок, потрібно зупинитися, і за цей час можна упустити щось цікаве, та й постійно злазити з сідла набридає. У кафе теж не зайти, велик украсти можуть.
Другий осередок народних гулянь після Оушен-драйву — Лінкольн-роуд.
Головна особливість планування Маямі-Біч — чітке чергування парадних вулиць і побутових провулків. Вулиці красиві, архітектурно вишукані, на них знаходяться магазини і парадні входи, і по них гуляє народ. Провулки без вишукувань, засрані, на них стоять сміттєві контейнери, пахне помиями, знаходяться розвантажувальні доки і в’їзди у двори, іноді розгулюють і нишпорять по смітниках бомжі.
Чергування вулиць і провулків відбувається чітко, одна за одною, таке планування я бачу вперше. По центрі більшості провулків йде бетонний жолобок для водостоку.
Особливість — урна висить на стовпі.
Комунальні прилади завжди гніздяться разом на якомусь невеличкому куточку будинку, як гриби на пеньку.
Можна вважати, що Маямі-Біч я показав.
А якщо вам доводилося грати в GTA Vice City, то тут ви точно зустрінете купу знайомих місць — Місто Спокус було змодельовано як раз за його подобою.
Острови з віллами
Між Маямі-Біч і материковою частиною знаходиться кілька дрібних островів, на яких стоять дорогі вілли (в ГТА на схожому острові знаходилася вілла Версетті в центрі карти). До кожного острову прокладено міст, але на в’їзді стоїть шлагбаум і чергує поліціянт — багатії не люблять непроханих гостей. Я з привітною посмішкою пояснив вартовому, що хочу просто познімати, після чого він нас впустив — напевно, вирішив що чуваки на кабріолеті для спокою буржуїв безпечні. А ось хлопцю і дівчині на орендованому мопеді було наказано завертати голоблі.
Але вони нічого не втратили — тут немає нічого цікавого. Стоять пальми, будинки великі, дорогі автомобілі. Як Беверлі-Хіллз. На цьому острові колись містив віллу мафіозний ватажок Аль Капоне.
З іншого боку — причали для яхт.
Центр
Власне Маямі, без «Біч», починається за довгим шосе, побудованим на штучному кам’яному насипу. У протоці знаходиться термінал для круїзних кораблів.
Даунтаун разюче відрізняється від курортного району своєю буденністю і прозаїчністю.
Уздовж його вулиць проходить легке метро. Автоматичні вагончики, які ходять по одному або по два, рухаються не по рейках, а по бетонці на гумових колесах, таким чином не створюючи шуму.
Оскільки був вихідний, і всі офіси було закрито, на вулицях не було видно жодної білої людини, і взагалі не було чутно англійської мови.
Цікава особливість США — це як швидко хороший район перетікає в поганий. Ось, наприклад, парковка будівлі, в якій розміщується дорогий готель і житлові комплекси.
Всього лише 15 хвилин ходьби пішки, і перед очима постає зовсім інша картина.
Відразу за центром починаються неблагополучні райони.
Хоча, у неблагополучному житті теж є своя принадність. Ніяких тобі дедлайнів, ніяких турбот, ніяких іпотек. І спати можна не 4—5 годин на добу, а всі 20.
Наркодилер (намагався продати марихуану).
Ще одна фотосесія. Тут їх взагалі траплялося дуже багато.
Скрізь розвішані знаки, що забороняють жебрацтво (за порушення — штраф до 200 доларів, або до 2 місяців арешту).
Маленька Гавана
Як можна здогадатися з назви, у цьому районі зосереджено проживають кубинські емігранти, які втекли від Команданте та американського економічного ембарго, а також їхні нащадки. Благо «Острів Свободи» зовсім поруч, і якщо знайдеться старе суденце, яке не потоне і не попадеться береговій охороні, можна буде переметнутися в табір імперіалістів.
Охайний бездомний. Подібний вивід водопроводу назовні тут зустрічається часто — температура ніколи не падає нижче нуля, і немає ризику замерзання. У холодному кліматі такі конструкції перебувають під землею, під кришками люків.
Кубинський район вважається не найбезпечнішим, тому скрізь паркани і грати.
Завжди мріяв залізти на рекламний білборд.
Маленьке Гаїті
Район вихідців з однойменної держави в Карибському морі. Вікіпедія повідомляє, що даний район є «центром франкомовної культури міста», але, чесно кажучи, мені в це віриться насилу. Від французької культури гаїтяни так само далекі, як мешканці лондонського Іст-Хема від англійських аристократів.
По ньому ми тільки проїхали на машині, тому нічого цікавого сфотографувати не вдалося.
* * *
Стереотипний буржуй — яхта, телиці, життя вдалося.
У центральній частині Маямі-Біч є район, де живуть ортодоксальні євреї. Не хотів би я бути місцевим хасидом — раз Шаббат, то зволь пальто носити і штраймл хутряний. А на вулиці тридцять, а то й усі сорок. Ой-вей...
Північна частина не така витончена, як південна, але, тим не менш, досить зручна для проживання. Ось ці будинки стоять на березі океану. Десь недалеко знаходиться місцевий російськомовний район.
Принаймні, нормально повечеряти було де :-)