Бремен

Вільне ганзейське місто Бремен, Німеччина, вересень 2015
Google Карти, Яндекс.Карти

Відповідаючи на запитання, «з чим у вас асоціюється Бремен?», 99% напевно згадають бременських музикантів. У народній казці, записаній німецькими фольклористами Якобом і Вільгельмом Ґріммами, розповідається про 4 тварин, які, будучи вигнаними своїми господарями, вирішили піти в місто Бремен, щоб стати там вуличними музикантами. Дорогою вони зустріли хатину розбійників. Уставши одна на одну, тварини увірвалися у вікно, розбійники злякалися і втекли, і тварини оселилися в їхній хатині. Незважаючи на свою назву, власне до Бремена музиканти так і не добрались.

Але навряд чи хтось зможе пояснити, чому ж осел, собака, кіт і півень вирішили піти саме в Бремен. Розгадка криється в тому, що він здавна був відомий своєю свободою. Місто було засноване ще у 8 столітті, і аж до об’єднання Німеччини в 19 столітті залишався незалежним містом-державою, фактично, найдавнішим з нині існуючих. У 14 столітті Бремен став членом Ганзейського торгового союзу і протягом двох наступних століть по суті був економічною столицею північної Європи, домінуючи в торгівлі (а для такого статусу завжди характерна ліберальність нравів). Особливий статус Бремена зберігається й сьогодні. Разом із портом Бремерхафен, він сам по собі є окремою федеральної землею (найменшою в країні), що не входить до складу оточуючої його Нижньої Саксонії.

Найісторичніший район міста знаходиться навколо вулиці Шнор. Ви будете сміятися, але я примудрився це місце пропустити. Ось так буває, коли поспішаєш, і не дуже ґрунтовно підходиш до планування маршруту (схоже трапилося, коли я в Мехіко пройшов повз руїни стародавнього Теночтітлана). Після цього дав собі слово завжди планувати заздалегідь і ретельно. Тішу себе тим, що, з огляду на турістогенічність цього району, сотні його фотографій можна подивитися в інтернеті.

Один із мостів через Везер.

Центральна частина — типове німецьке велике місто.

Класний дитячий майданчик.

Дуже сподобався хіпстерський район Остертор, що знаходиться на схід від історичного центру.

Схоже на ганноверський Остштадт.

А місцями прямо на Флоренцію.

Велика кількість настінного живопису.

Старики дивляться з вікна.

Штадтмузикантен.

У місті багато дивних пам’ятників (хоча в Європі такими не здивуєш).

Цап.

Мавпи. А на задньому плані — історичний барельєф будівлі бременської ощадкаси, виконаний в німецькому імперському стилі. Начебто зображено прості селяни, але все одно викликає якийсь підсвідомий страх, тому що свого часу цей стиль любили використовувати націонал-соціалісти.

Свинопас.

Трамваї дуже довгі, з чотирьох вагонів.

Водій автобуса побачив камеру і вирішив попозувати. Завжди звертав увагу, що в нас на бюджетних посадах найчастіше працюють якісь задохлики, у той час як на заході — нормальні здорові мужики (або баби). Але це легко пояснити — на заході в бюджетників хороша зарплата, профспілки та соцпакети, у нас же це зазвичай дуже низькооплачувані посади.

Привокзальний район, де я зупинявся, нагадав рядок із пісні Рамштайна: «sie kommen zu euch in der Nacht — Dämonen, Geister, schwarze Feen», або який-небудь фільм про вампірів. Удень тут як правило нічим не примітно, а вночі на кожному перехресті стоять стрьомні особи африканської та близькосхідної зовнішності, перемовляються на незрозумілих мовах. Бомжі, асоціальні елементи, і ще бог знає хто.

Багато велосипедів, але до Ганновера не дотягує.

Іноді зустрічаються казино та ігрові зали (вхід із 18 років), відкриті цілодобово, що ніяк не маскуються. Азартні ігри в Німеччині дозволені скрізь, хоча до таких підприємств пред’являються строгі вимоги, нагляд і дуже високі податки. На придорожніх заправках уздовж автобанів завжди є кілька ігрових автоматів. Цікаво, що після об’єднання Німеччини в 1872 році казино було заборонено, а потім знову дозволено, як не дивно, після приходу до влади Гітлера — у 1933 році. З тих пір азартні ігри легальні.

Парковка в цьому районі дуже дорога вдень і безкоштовна вночі. Взагалі в Німеччині жодного разу не відчував з цим проблем — якщо трохи від’їхати від центру, вона практично скрізь буде безкоштовною, і завжди будуть вільні місця. Не знаю, як їм це вдається, начебто автомобілізація висока. У деяких країнах у великих містах, незважаючи на плату, можна годину кружляти і ніде не втиснутися, навіть з паркоматами.

Усе красиво укладено бруківками.

Вуличний гідрант (рідкість). Схожий на копенгагенські.

Технологічний люк.

Млин.

Телевежа.

* * *

На одному з майданів у центрі — осінній ярмарок з овочами, що відповідає історичному призначенню: раніше головний майлан міста саме для цього і призначався. Саме тому в кожному німецькому місті є місце під назвою «Marktplatz», що в перекладі означає просто-напросто «ринковий майдан».

Я тут купив яблук. Зупинився подивитися на овочі, і тут чую: «möchten Sie etwas kaufen»? Піднімаю очі, і офігеваю: переді мною стоїть блондинка блакитноока краси невимовної, і посміхається. Я і так перед дівчинами завжди тушуюсь, але коли перед тобою персонаж, що прямо зійшов із плаката про ідеалізованих представників арійської раси, то взагалі дар мови втрачаєш. «Е-е-е, bitte, geben mir zwei ... drei Äpfel», кажу. Вона загорнула, простягає, «danke schööön», говорить, і знову посміхається. Я потім дві години шкодував, що не запитав дозволу її сфотографувати — поставив би в цьому звіті на інтро-картинку, клікабельність обов’язково б підвищилася, адже всім подобаються привабливі блондинки. Але ні, я ж сором’язливий слов’янський унтерменш.