Німецькі села

Муніципалітет Амт Нойхаус, округ Люнебург, Нижня Саксонія, Німеччина, вересень 2015
Google Карти, Яндекс.Карти

Під час подорожей я зазвичай відвідую тільки великі міста, що простіше з точки зору планування поїздки, але не дає повного уявлення про країну. Оскільки при подорожі на автомобілі немає обмежень щодо маршруту, невибачно не подивитися на життя за межами мегаполісів.

Якщо Берлін, Гамбург і Ганновер з’єднати на карті лініями, вийде трикутник, а всередині нього опиниться велика територія, по якій не проходить жодного автобана. Це найбільша область Німеччини, де немає швидкісних доріг, що покривають країну щільною мережею. Щільність населення тут одна з найнижчих, великі міста відсутні, є тільки села, дрібні містечка, ферми й природні резервації.

Фотографії в цьому звіті зроблено в селах Тріпкау, Піннау, Каарссен і Венінґен.

Німецькі села мальовничі.

Усі будинки добротно побудовано з червоної цегли.

Деякі дуже старовинні.

Час зведення — квітень 1840 року. А виглядає як новий.

Вулиці стерильні — ніде на вулиці немає ні смітинки, ні калюжки (хоча всю ніч була злива), ні бруду.

Газони й кущі педантично підстрижено.

Усі тротуари і доріжки викладено плиткою.

Тротуар елегантно огинає старе дерево.

На дахах будинків часто встановлено сонячні батареї.

Сільські види.

Людей на вулицях мало, але якщо хтось зустрічається, завжди вітається.

Зверніть увагу на паркани. Вони всі дуже низенькі й прозорі, часто навіть просто умовні. Тут ви не зустрінете триметрових глухих фортечних стін, які прийнято будувати в Росії (де зовнішній світ сприймається як ворожа і агресивна середа).

Часто замість паркану використовується жива огорожа.

Добровільна пожежна частина.

Автосалон Міцубісі Моторс. Так, це звичайне село з населенням не більше 100 осіб.

Вулицями іноді проїжджає сільськогосподарська техніка. Як і скрізь у Німеччині, популярні скриньки для старого одягу (ліворуч).

Автобусна зупинка.

Біля дороги викопали яму. Треба її захистити — раптом хтось упаде? Те, що тут ніхто в принципі не ходить — не біда, все одно треба. Тому що яма без огорожі це keine Ordnung.

У кожному селі є церква.

Часто зустрічаються меморіали солдатів, загиблих у Першій світовій війні.

У Німеччині прийнято на вході в будь-яке житло писати прізвища мешканців. На домофонах, наприклад, не буває номерів, завжди буде висіти список прізвищ господарів із кнопкою навпроти кожного. У приватних будинках прізвище власника пишуть на вході.

Хтось вирощує овочі.

А потім продає. Самого продавця немає — гроші пропонується залишити в баночці. Узяти щось, не заплативши, нікому і в голову не прийде.

Попередження про собак завжди пишуться з гумором.

Дошка оголошень.

Таблички.

Гідрант.

Таблички, які висять на кожному дереві або стовпі, де є гніздо лелеки. «Збереження місця проживання — запорука майбутнього для лелеки», свідчить напис. Щороку лелека повертається в старе гніздо, тому його руйнування загрожує видові. Унизу ведеться статистика, скільки пташенят було виведено в цьому гнізді.

Місця популярні в любителів еко-туризму.

Сільська дорога.

Іноді зустрічаються приклади «рідної» архітектури — спадщина НДР.

Колись це була прикордонна зона, і по той бік Ельби вже сиділи підступні натовські хижаки, до яких будівельники соціалізму весь час норовили втекти. У цій колишній військовій частині біля села Тріпкау розташовувалися прикордонники «Національної народної армії» НДР, що їх охороняли. Зараз у казармі збираються і працюють художники.

Про те, що колись тут проходив кордон, нагадує табличка: «тут Німеччина і Європа були розділені до 10 ранку 7 грудня 1989». Цю рису ви ніде і ніколи не пропустите — абсолютно на кожній дорозі стоятиме знак «Deutsche Teilung 1949—1989».

Зараз тут просто міст.

Сільські дороги в Німеччині легко «зроблять» більшість російських «федеральних трас».

Але їздити потрібно дуже обережно. Обмеження швидкості в населеному пункті — 50, а то й 30 км/год. І якщо знак говорить 50, то це не означає, що можна їхати 60, хіба що вам не шкода 15 євро. За більш високі перевищення штрафи безбожно збільшуються.