Хітцакер, Данненберґ, Людвіґслуст

Нижня Саксонія, Німеччина, вересень 2015
Google Карти, Яндекс.Карти

Крім сіл, цікаво подивитися і на невеликі містечка. На відміну від великих міст, під час війни вони не піддавалися бомбардуванням, тому в більшості випадків збереглися майже в первозданному вигляді.

Хітцакер

Мальовниче містечко на самому березі Ельби в районі Люхов-Данненберґ. За даними археологів, перші поселення виникли тут ще 5 000 років тому. У 8 столітті слов’яни спорудили тут фортецю (не збереглася), само же місто було засноване в 1258 році.

Зізнаюся, слов’янські корені цієї місцевості стали для мене несподіванкою. Як з’ясувалося, Люхов-Данненберґ був місцем проживання невеликої народності під назвою древани (не плутати з древлянами). Для цих самих західних слов’яномовних народностей використовувалося збірна назва «полаби», тобто ті, хто розселений «по Лабі» (західнослов’янська назва Ельби), німці ж називали їх вендами. Згодом більша частина полабів була асимільована німцями і втратила свої мови та ідентичність (древанська мова, наприклад, вимерла вже до середини 18 століття), зараз про них нагадують лише деякі топоніми та прізвища. Єдиною неасимільованою полабською народністю залишаються лужичани, що проживають на сході Німеччини в околицях міста Баутцен.

Як і всі маленькі німецькі містечка, Хітцакер мальовничий і іграшковий.

Усе зберігається так дбайливо, що складно повірити, що цим будинкам уже сотні років.

Старі будинки, як правило, або цегляні, або побудовано в стилі «фахверк» (Fachwerk) — найбільш популярної в середньовічній Німеччині технології будівництва, коли зовнішній каркас споруджувався з установлених під різними кутами дерев’яних балок, а простір між ними закладався цеглинами або замазувався глиною. Технологія будівництва з’явилася в Німеччині в 15 столітті, і поступово поширилася по всій північній половині Європи. У малоповерховому будівництві фахверк використовується й досі.

Німці страшенно люблять всюди ставити і вішати квіткові горщики. Біля входу повинно стояти два однакових.

Дуже часто на центральній перекладині написано якийсь текст, який завжди заримовано. Зміст може бути різноманітним, але зазвичай це якась приказка з вічним сенсом. Тут написи часто зроблено нижньонімецькою мовою, якою колись говорили на півночі Німеччини, але зараз вона все більше виходить із ужитку, залишаючи сліди тільки у фонетиці (приблизно як білоруська в Білорусі).

Напис на будинку нижче: «eens hett de Harderkaat hier staan ​​un is in Rook un Füür vergaan.1 548 Düt Huus wurr buut mit Bürgerfliet in Gottvertruun< to jedeen Tied» («колись тут стояла хатина пастухів, яка загинула в диму і вогні. 1548 Цей будинок було побудовано з громадянським працьовитістю і вірою в бога у всі часи »). Для порівняння, стандартною верхньонімецькою: «einmal hat die Hirtenkate hier gestanden und ist in Rauch und Feuer vergangen. 1548 Dieses Haus wurde gebaut mit Bürgerfleiß im Gottvertrauen zu jeder Zeit». Відразу помітні з прикладу особливості нижньонімецької — наявність подовжених голосних (як у нідерландській, до якої вона ближче) і відсутність приставки ge- в перфекті.

Іноді це цілий трактат.

Написи цікаві, і часто викликають посмішку.

Майдан.

Набережна.

Ось де потрібно оселитися після виходу на пенсію.

Гарний ліхтар. Труба водостоку поруч відразу йде в каналізацію, аби вода не текла вулицею.

Церква.

Звичайні вулиці нагадують сільські. На дорозі встановлено перешкоди, щоб водії не могли їхати швидко.

Котедж із солом’яним дахом.

Вгадайте, для чого потрібні високі чорні стовпи?

Це палі пристані. Під час весняних повеней рівень води підіймається, разом із ним підіймається й причал.

Якщо рівень занадто високий, ці ворота закриваються, щоб містечко не затоплювало. В інший час вони відкриті, щоб люди могли погуляти берегом річки.

Ельба. Сьогодні через дощ там був тільки самотній рибалка.

Вода може підійматися на кілька метрів, про що свідчать опори моста.

Напис на табличці зроблено фрактурою — так званим «готичним шрифтом». У Німеччині його використовують у тих випадках, коли потрібно зробити стилізацію «під старовину» (подібно до того, як в Україні чи Росії для тих же цілей використовують полуустав, у простолюдді іменований «давньоруським шрифтом»), а в інших країнах — коли потрібно зробити стилізацію під Німеччину. Зовнішній вигляд фрактури обумовлений не декоративними, а суто функціональними причинами: вузькість літер пояснювалася економією дорогого пергаменту, а зовнішній вигляд — тим, що писали тоді обрізаним по діагоналі гусячим пером. «Готичним» його нарекли за історичною аналогією з варварськими німецькими племенами готів, які набігали на стародавній Рим. Фрактура використовувалася в німецькомовних країнах (уключаючи скандинавські країни і Англію) і там, де було сильне знімеччене (Чехія, Лівонія). В епоху Відродження від нього стали поступово відмовлятися, переходячи на шрифти типу антіква (сучасна латиниця), натхненні давньоримською писемністю.

Залізничний вокзал провінційний.

Лицар-мотоцикліст.

«Весільний ланцюг».

Школярі.

Опуклі дзеркала використовуються на перехрестях з утрудненим оглядом.

Переходи з підсвічуванням пішоходів, як у Люксембурзі і Торонто.

Живність.

Раптово.

Данненберґ

Городок трохи побільше, грає роль місцевого райцентру. Після назви в дужках завжди пишеться назва річки — «Dannenberg (Elbe)». У Німеччині дуже багато населених пунктів з однаковими іменами, і щоб їх розрізняти, у дужках пишуть назву якого-небудь географічного орієнтира поблизу. Данненберґів у країні цілих п’ять, ще 3 залишилися на територіях, втрачених після війни — один у Польщі (Домислув) і два в Росії (Холмістоє і Тальніки в Калінінградській області), але цей є найбільшим.

Широка бруківка.

Головну вулицю викладено бруківкою. Скрізь квіти.

Jeder wünsch mir was er will, Gott geb ihm davon noch mal soviel. Приблизний переклад: «Нехай кожен побажає мені, чого хоче. Боже, дай йому цього ж ще раз по стільки ж».

Витончений перехід, викладений бруківкою.

Провулок.

Мистецтво.

На трубі колишньої пивоварні звили гніздо лелеки.

Церква.

Більш сучасні будівлі. Взагалі у Німеччини скрутно визначити вік будівлі — нові споруди може бути стилізовано під старі, а побудовані 400 років тому втримуються в такому стані, немов будівництво закінчили місяць тому.

Якийсь сквер із маленьким дитячим майданчиком.

Багатоповерхівка.

У подорожах потрібно постійно нагадувати собі знімати не тільки туристичні види з історичною архітектурою, тому що завжди думаєш, «ай, та це не цікаво», а потім розглядаєш фотографії, і бачиш купу ракурсів однієї і тієї ж вулиці, і більше нічого.

Нічого особливого, хоча все красиве і акуратне.

За межами центру в основному приватний сектор.

Школа.

Майданчик дитсадка.

Мальовнича канава.

Супермаркети зі стоянками і візками.

Погода була для всіх моїх поїздок традиційною...

Уночі, а точніше, уже після 20 годин тут все абсолютно вимирає. На вулиці тиша, магазини закрито, автівок немає, абсолютно нічого не працює, уключно із заправками, світлофори блимають жовтим. Традиції цілодобових магазинів або прогулянок уночі німцям, схоже, не знайомі.

Ну а мені, завдяки цьому, довелося поспілкуватися з місцевою поліцією. Я їхав по вулиці, час було вже за північ. У первозданній порожнечі звідкись несподівано з’явився синьо-білий БМВ. Патрульним, мабуть, здалося підозрілим, що тут у таку пізню годину їздить машина з іногородніми номерами, тому вони вирішили мене зупинитися. Коли в тебе ззаду спалахують мигалки і напис «Stopp» між ними, починаєш нервуватися — хрін його знає, раптом порушив щось. Поліціянти уважно вивчили мої права (як добре, що зробив також і міжнародні — згодилися!), перевірили їх по якійсь базі даних, запитали, чи не вживав я алкоголю або наркотиків, і, не задовольнившись усною відповіддю, перевірили самі — змусили постояти на одній нозі, дорахувати про себе до 30, і з заплющеними очима доторкнутися пальцем до кінчика носа. Вислухавши мої пояснення, навіщо я тут серед ночі їжджу, і вирішивши, що арештовувати мене нема за що, вони прийнялися розпитувати, яка поліція і які правила в Росії. «У нас тут прийнято вважати, що у вас у східній Європі поліція за порушення бере і інші види платежів», сказав патрульний, хитро посміхаючись. Я йому сказав, що так і є, поліція в нас, звичайно, корумпована, але в принципі, якщо нічого не порушуєш, то проблем зазвичай не виникає. Вони також поцікавилися, які в нас обмеження по швидкості, які дороги, та які розміри штрафів, здивувалися, що вони такі маленькі, і розповіли, які штрафи в них. Наостанок мені побажали щасливої ​​дороги, додавши, що тепер мені буде про що розповісти.

Людвіґслуст

Був тільки проїздом.

* * *