Сайт Юрія Міхеда (a.k.a. juras14)

Непарадний Вільнюс

Вільнюський повіт, Литва, грудень 2015
Google Карти, Яндекс.Карти

Головна проблема з «європейським» Вільнюсом, про який я написав у минулому оповіданні, полягає в тому, що вся ця краса з бароко, мостовими і кав’ярнями займає дуже маленьку в порівнянні з рештою міста ділянку площею приблизно 1 на 1,5 кілометра. Варто вам звідти піти, як романтика закінчується і починається проза життя. Оскільки в місті у мене був тільки один день (та ще й дуже короткий, з огляду на те, коли в цей час темніє), особливо довго по нетуристичному Вільнюсу я не ходив. Втім, для загального враження вистачило і години.

Для більшості своїх жителів Вільнюс виглядає так.

Вільнюс з панельних багатоповерхівок

 

При цьому, щоб побачити таку реальність, навіть не обов’язково йти з центру, бо там теж знайдеться купа місць, де вам не захочеться діставати фотоапарат.

Центр

 

Навіть у центрі дороги не завжди хороші, а будинки — не завжди відреставровані.

Запустіння

 

Навіщо ви це знімаєте, сходіть краще на Кафедральний майдан.

Пепарадний вид

 

Прості вільнюські двори.

Невпорядковані двори

 

Це — самий-самий центр міста.

Бруд

 

Турист легко потрапить у таке місце, якщо захоче десь зрізати шлях.

Невпорядковані двори

 

Двір — для автомобілів.

Парковка у дворі

 

Чим далі ми відходимо, тим менше Європи і все більше проступає совок.

Занепад

 

Але це ще квіточки. Пам’ятайте Вільнюс-сіті? Хмарочоси, зарядка для електромобілів, скло?

Хмарочоси

 

Просто подивіться в інший бік.

Стара хата

 

Вільнюс — місто контрастів.

Контрасти

 

П’ять хвилин пішки — і суцільна етнографія.

Запустіння

 

То був приватний сектор. Давайте перейдемо вулицю і подивимося на район з панельними багатоповерхівками.

Звичайна вулиця

 

Нда...

Запустіння

 

Що тут сказати?..

Розбитий тротуар

 

Десь в Євросоюзі. Вгадаєш країну по фотографії?

Розбитий двір

 

Бруд, вибоїни, автомобілі на газонах.

Розбиті двори

 

Калюжі.

Калюжі

 

Чому асфальт не ремонтують?

Розбита дорога

 

Глухі залізні двері, розбитий тротуар і бездомний котик — усе як у високодуховних людей.

Під’їзд у Литві

 

Буває, звичайно, краще, але не набагато.

Під’їзд

 

Дитячий садок типово пострадянський.

Дитячий садок

 

Хороший новий будинок.

Новий будинок

 

Правда, від решти району відгородився парканом.

Новий будинок

 

Не все, звичайно, так погано. Сміття збирають роздільно, хоча не завжди.

Смітник

 

Іноді газони огороджують стовпчиками, що захищає їх від перетворення в стоянку.

Газон

 

Ще двори.

Двори

 

Вулиці.

Вулиці

 

Деякі будинки відремонтовано й утеплено. У Литві існує 3 способи керування багатоквартирними будинками. У мешканців є право взяти справу у свої руки, сформувавши керуюче товариство і самостійно приймаючи всі рішення — таким чином керуються приблизно 19% всіх багатоквартирних будинків. Іноді мешканці укладають угоду про спільну діяльність (1%), у цьому випадку не потрібно створення товариства. Найпопулярніші адміністративні підприємства (80%), які створюються органами місцевого самоврядування (таке буває, коли мешканці не хочуть займатися будинком самостійно). Цікаво, що керуючі товариства найгірше створюються в районах, де переважають російськомовні — останні найменш схильні проявляти ініціативу в управлінні багатоквартирним будинком, вважаючи за краще, щоб все робила адміністрація. Нічого не хочу цим сказати, просто статистика.

Капремонт

 

Широкі вулиці, які часто можна перейти тільки під землею (або взагалі не можна).

Магістраль

 

Пам’ятник соціалістичного модернізму (1965) — будівля спортивної арени. У 2004 році була закрита і з тих пір стоїть забитою. Пам’ятаю ці стандартні плити із закругленими кутами, які були у всіх містах СРСР.

Соцмодернізм

 

Так виглядає повсякденність однієї маленької східноєвропейської країни. Втім, не треба закладати в ці слова занадто багато іронії. Зрештою, приєднання до Євросоюзу абсолютно не означає, що у вас наступного же дня все повинно чарівним чином стати, як у Швеції. Це скоріше як вибір шляху, а скільки доведеться ним іти, перш ніж удасться прийти до того, до чого інші країни йшли багато десятиліть — уже інше питання. Набагато важливіше інші речі, у першу чергу — адекватні і працюючі закони, що гарантують свободу особистості, що заохочують підприємництво і натуральний розвиток. Десь вулиці можуть бути чистішими і більш упорядкованими, але за цим видимим благополуччям ховатиметься той факт, що країна не тільки бідніша, але й застрягла у своєму розвитку, що набагато гірше.

Вільнюс