Гомель, Річиця, Ровенська Слобода

Гомельська область, Білорусь, березень 2016
Google Карти, Яндекс.Карти

Навесні вирішив ненадовго з’їздити в Білорусь, де не був з літа 2012 року. Основною метою поїздки було відвідати родичів, тому навіть не став брати з собою фотоапарат і цілеспрямовано нікуди не ходив, а просто знімав на телефон то, що попадалося. Але захопив квадрокоптер, навіщо саме, розповім трохи нижче.

Гомель

Запустив квадрокоптер у міському парку.

Палац Румянцевих і Паскевичів, ріка Сож, парк.

Особливо довго не літав, у Білорусі, як і в будь-якій авторитарній державі, параноїдальні менти і охоронці, нариватися на неприємності не хотілося.

Прямо посеред двору сцена зі стільцями. Перший раз таке бачу.

Ух ти, змагарський тюнінг автомобіля.

Жыве Беларусь @ Слава Україні.

Відчайдушна боротьба не вщухає ні на хвилину.

А в супермаркетах продаються прапорці на будь-який смак. У Росії нині неможливо уявити, щоб відкрито продавався прапор України. В Україні аналогічно під забороною прапор Росії. У Білорусі продається все. Хоча ні, поки при владі Лукашенко, тут ніколи не з’явиться біло-червоно-білий національний прапор.

Утім, зараз ситуація дещо змінилася. Наприклад, вулиці міст заполонили білборди, що агітують за відродження білоруської мови. Іронія тут у тому, що Лукашенко протягом усього свого керування цілеспрямовано видавлював її з усіх сфер життя, з телебачення, зі шкіл, з офіційного використання, аж до того, що за розмову білоруською на вулиці вас уже вважали опозиціонером. Але зараз тиск трохи послабшав. Потрібно розуміти, що в Лукашенка в реальності ніколи не було ніякої ідеології — його хвилювало лише збереження своєї влади. Його слова про «братерство народів» завжди були порожньою балаканиною — орієнтація на Москву пояснювалася лише тим, що та в обмін на це фінансувала його «білоруське економічне диво» (яке цим фінансуванням і пояснювалося). Оскільки раніше основну загрозу Лукашенко відчував від прозахідно налаштованих громадян, то і тиснув завжди зокрема і на мову і ідею національного відродження, узяті ними на озброєння. А зараз зрозумів, що не менше серйозна загроза його влади йде від Путіна, який може спробувати щось зробити, щоб позбавити Лукашенка влади і посадити когось поступливішого і більш контролюємого. Тому Лукашенко і вирішив трохи погратися в демократію і адраджэньне — на противагу путінському «руському миру».

То ж не розслабляйтеся.

На виході з міського парку зустрівся мужичок, який роздавав якісь брошурки. «Почитайте», говорить, «безкоштовні книжки про здоровий спосіб життя». Тато його питає: «а навіщо ви їх роздаєте?» Той: «ну ось, здоровий спосіб життя...» Тато: «ні, ви конкретно відповідайте, навіщо, просто так ніхто нічого не робить». Мужичок: «ну, я належу до церкви всесвітньої євангелістської любові господа нашого Ісуса Христа [точну назву не пам’ятаю, але щось у цьому роді — Ю. М.], і ми тут роздаємо нашу літературу». Тато: «ну так відразу б і сказали, чого голови людям морочите». Викритий сектант, проте, все одно постарався з нами поговорити (а раптом хтось все ж прийде до їх конторки любові ісусової). «А ви звідки?», запитує. «З Росії», відповідаємо, і я додаю: «а церква у вас, напевно, американська?» Він (зніяковіло): «церква наша... Е-е... Але... Ну... Взагалі, я завжди за Росію був, і зараз у всьому Росію підтримую». «Гаразд», говоримо, «ми підемо». Сектант (якось придушено): «удачі вам на Україні».

Дурник, їй-богу.

Річиця

Природа все ніяк не вирішить, уключати вже весну, або ще трохи почекати.

Усю область заполонила біла омела — паразитична рослина, яка селиться на березах. Якась напасть прямо, жодного дерева немає, щоб нею не було заражено.

Білоруський неформатний дорожній знак.

Ровенська Слобода

Ось ми і дісталися до села, де тато народився і прожив перші 16 років свого життя. За 4 роки, що я тут не був, відбулося кілька змін. Найбільша — повністю вирубили великий радгоспний яблуневий сад. Усе стало якимось дуже порожнім і відкритим.

А тепер я розповім, навіщо в цей раз взяв із собою квадрокоптер.

Мій тато все своє життя присвятив небу і вертольотам. За його словами, вони заворожували його ще з дитинства — у Річицькому районі є нафтові вишки, і, будучи ще дитиною, тато часто захоплювався гвинтокрилими машинами, що обслуговували нафтовиків. У 16 років він поступив до вертолітного вчилища, яке закінчив у 1975 році. Після цього життя куди тільки його не закидала — він літав на військових гелікоптерах у Закавказзі, у Прибалтиці, у Чехії, у Калузі і Курську, брав участь у бойових діях в Афганістані, Сирії, обох Чеченських війнах, і навіть в Анголі, де він служив у миротворчому контингенті ООН. У гарячих точках він багато разів ризикував життям і отримав кілька серйозних бойових орденів. Вийшовши на пенсію, він не зміг довго протягнути без неба, і пішов літати спочатку в МНС, а потім у Курський аероклуб. Папа літав у різних країнах і на різних континентах, але тільки одне йому ніяк не вдавалося — подивитися, як виглядає зверху його рідне село, те саме, де народилася його велика вертолітна мрія. Папа розглядав його на супутникових картах і забирався на розташовану недалеко від села вишку, однак, першим, кому нарешті вдалося сфотографувати з повітря його рідну хату, виявився мій «Фантом».

Зверху будиночок здається іграшковим. Тут пройшло татове дитинство.

Напевно, це перший раз, коли Ровенську Слободу хтось сфотографував з висоти.