Колишній військовий аеродром в Єлгаві

Елгавський край, Латвія, листопад 2017
Google Карти, Яндекс.Карти

Щоб не відходити від теми аеродромів, знехтую хронологією і розповім відразу ще про одне місце — колишній військовий аеродром в Єлґаві. Єлґавський аеродром знаходився на північній околиці міста. До нього веде вулиця Meiju ceļš, що за радянських часів носила ім’я вулиці Дзілнас (у честь Рудольфа Дзілни, робочого місцевої фабрики, який організував революційний гурток і був застрелений під час спроби арешту в 1905 році).

За радянських часів на аеродромі містилася військова частина №22560, і базувалася 285-я окрема вертолітна ескадрилья РЕБ, в якій служив тато. РЕБ розшифровується як «радіоелектронна боротьба», що позначає створення перешкод для радіоелектронних засобів противника (глушилки для радарів НАТО). Ескадрилью було укомплектовано вертольотами Мі-8ППА і Мі-8СМВ, на борту яких знаходилися спеціальні комплекси (ці вертольоти впізнаються за характерними антенами, встановленими з боків), а також Мі-9 (повітряний командний пункт). У 1992 році ескадрилью було виведено в село Лямбір під Саранськом, а пізніше розформовано.

Наприкінці вісімдесятих років на прилегле до військового аеродрому зі сходу поле перемістився ризький парашутний клуб. Після виведення військ клуб зайняв будову штабу і проіснував до смерті свого власника в 2010 році, після чого назавжди закрився (тепер єдина дропзона Латвії залишилася в Даугавпілсі). У даний час на аеродромі стоїть кілька приватних літаків, велика частина будівель та інфраструктури закинута і майже розвалилася, основна частина території заросла лісом.

Ворота на в’їзді до військової частини ще на місці. Раніше тут був КПП, праворуч стояв вагончик, де чергував солдат.

На воротах було прикріплено червоні зірки, у 1991 році їх замінили на російські триколори. Коли частину було виведено, прапори зафарбували, але з роками фарба злізла, і сьогодні зображення прапорів злегка проступають.

Військовий об’єкт був обнесений колючим дротом, частина огороджень збереглася.

У заростях якісь занедбані будівлі.

Проїдемо до самої частини. Біля дороги стоїть похилений щит із планом аеродрому, на якому проступає кілька шарів фарби різних років.

Закинута будова через дорогу від покажчика.

За березовим гаєм — двоповерхова будівля старого штабу.

Усередині.

Вид з боку ганку.

Відео, зняте усередині будівлі і біля неї. На жаль, це було єдине відео, зняте на цьому аеродромі, тому що справа йшла до кінця дня, і незабаром на телефоні сіла батарея.

Ця дорога йшла паралельно ЗПС.

Недалеко від двоповерхової будівлі — єдина все ще не закинута будова аеродрому. За словами тата, тут розташовувався штаб. У дев’яності і нульові будівлю займав парашутний клуб. Тепер тут живе сторож, поруч стоять літаки.

Усі ЛА фактично є мотопланерами. Ось це кустарно перероблений Бланік.

А це, якщо не помиляюся, мотопланери L-13SV «Vivat». Їх виробляла чехословацька фірма Aerotechnik на базі все того ж Бланика. Крім цих, ніяких інших літальних апаратів немає.

Камуфляжний мікроавтобус рекламує Єлґавський страйкбольний клуб, а під час існування парашутного клубу біля лавки була лінія стартового огляду, про що повідомляє збережена там табличка.

Пройдемося до злітки. У цьому невеликому будиночку знаходився КДП.

Другий поверх, де сиділи диспетчери, уже обвалився.

Усередині нічого немає.

Злітка (08/26). Незважаючи на те, що на аеродромі базувалися тільки вертольоти, він мав значну ЗПС довжиною 2500 метрів. Завдяки цьому він міг використовуватися в якості запасного аеродрому для військових літаків (у сусідньому Тукумсі перебувала авіабаза, де розташовувався 668-й морський авіаційний полк Балтійського флоту). У 2010 році основну частину бетонних плит було демонтовано. З 2500 метрів смуги залишили тільки 800. Більшість руліжок і стоянок також ліквідували, залишивши плити на одній РД і біля штабу (для стоянки легкомоторної авіації).

Збережена РД. Як бачите, її зробили вузіше, прибравши плити по краях.

Частину демонтованих плит залишили прямо на аеродромі. Зверніть увагу на зарості навколо — колись тут було ретельно викошене поле. Втім, дерева ще не дуже великі, бо до ліквідації парашутного клубу за територією сяк-так стежили.

* * *

Звичайно, уявлення про аеродром буде неповним, якщо ми не подивимося на нього зверху. Тому дістанемо з сумки квадрокоптер. А поки він готується до польоту, давайте для початку подивимося, що тут було раніше. Коли після цієї поїздки на аеродром я ввечері того ж дня виклав частину фотографій на Однокласниках, хтось у коментарях засумнівався в тому, що це Єлґавський аеродром. Цю людину можна було зрозуміти — аеродром тепер дійсно важко впізнати через відсутність більшої частини плит і щедру рослинність. Нижче — супутниковий знімок з Гугл-карт 2002 року, коли плити ще були на місці. Натисніть на фотографію, щоб побачити знімок 2017 року.

Дрон злітає. Основна частина аеродрому вже заросла лісом, але на місці не так давно розібраної злітки дерева вирости ще не встигли.

Загальний вид на основну частину. На задньому плані видно місто.

Тут знаходилися стоянки вертольотів і руліжки (на їх місці залишилися грунтові дороги). У середині знімка проглядається кілька ялинок. Біля них перебували казарма і ПДС (на їх руїни ми ще з’їздимо). Велике поле у ​​верхній частині знімка використовувалося «ризьким» аероклубом до виведення військової ескадрильї. Відразу за полем видно річку Ліелупе.

Ще один загальний вид. Тут добре видно, що ЗПС не тільки вкоротили, але і звузили в 2 рази.

Ліс, болота... Природа забирає своє назад.

Давайте зараз під’їдемо до того місця, де були казарма, магазин і ПДС (останнє тут точно було під час Фахрутдінова, а ось раніше — не впевнений). Перепрошую за машину в кадрі, поставив невдало. Руїни будівель видно ліворуч, праворуч — збережений туалет. По центрі знаходився майданчик із тренажерами для льотчиків. У ранні дев’яності в цьому місці проводилися всі гулянки парашутистів, наприклад, святкування Ліґо. Праворуч від туалету стояв дерев’яний сарай, куди вивезли велику кількість старих шкільних підручників, тому він був у мене місцем паломництва, адже там була купа безкоштовних книг з біології, історії та географії. Біля сараю був маленький ставок. Хороші були місця і часи.

Руїни казарми. Пам’ятаю ці сосни, що росли біля ганку.

Якось раз, коли казарма вже не використовувалася, я заліз всередину і знайшов там великий дерев’яний макет Ан-2. Приголомшлива річ була, цікаво, що потім з нею стало? Шкода, що не забрав.

Праворуч від казарми знаходилася стоянка Мі-8Т, який у 1991—1992 роках також використовувався для стрибків. Зараз це місце виглядає так.

Будівля ПДС поки збереглося трохи краще.

Вид від цієї галявини в бік дороги. Якщо мені не зраджує пам’ять, там знаходився якийсь особливо охоронюваний периметр з автоматної вишкою в центрі (можливо, склад зброї).

Наостанок заскочимо туди, де спочатку перебував «Ризький» аероклуб.

Тут дивитись абсолютно нема чого, не залишилося нічого, крім цього будиночка. Коли в травні 1990 року рижани розбили взятий на збори накотнівський Ан-2 з бортовим номером 20, фюзеляж того літака зі знятим двигуном і оперенням поставили якраз тут.

Уздовж колишнього аеродрому йде вулиця Слокас. У кінці її також знаходилися якісь будівлі. В одній з них у нас колись був новорічний ранок (організований для дітей військовослужбовців частини), іншим разом у першому класі ми туди їздили виступати перед батьковою ротою (як зараз пам’ятаю, я розповідав віршик про школу — «Šurp grāmatas, uz skolu, es būšu teicamnieks! Tad māmiņai un tētiņam un Dzimtenei būs prieks!»*). Цього разу ми туди вже не доїхали, але, судячи зі супутникових знімків, ті будівлі також давно занедбані.

Тут були стоянки Ан-2, Вільг і планерів, склад техніки (уключаючи списану, по якій я любив лазити). Недалеко стояли списані автобуси Ікарус-260 (поруч з аеродромом розташований міський автобусний парк). Але тепер від усього цього залишилися тільки спогади.

* Сюди книги, у школу, я буду відмінником! Тоді матусі, і таткові, і Батьківщині буде радість! (латиш.)