Вашингтон

Федеральний округ Колумбія, США, жовтень 2011
Google Карти, Яндекс.Карти

У столицю США я їздив у компанії своїх друзів, бєлгородських тепер уже москвичів Колі і Лени, а також моєї давно вже нью-йоркської сестри. Мушу визнати, що в хорошій компанії їздити набагато приємніше і цікавіше, ніж одному. Шкода, що таке буває в мене рідко.

Як і в Санкт-Петербурзі, у Вашингтоні існує обмеження на висоту будівель — вона, з невеликими винятками, не може перевищувати 34 метри. Тому в місті є багатоповерхівки, але немає хмарочосів.

У центрі міста не покидає відчуття того, що Вашингтон був основним прототипом монументальних районів, які за Сталінським часом будувалися в Москві, Ленінграді та Києві.

Особливо це стосується будівель, де розміщуються різні державні департаменти — не вистачає тільки барельєфа з будівельниками соціалізму.

Широченні проспекти.

Все-таки є чимало спільного між нашими країнами.

Міська особливість №1 — дублюючі світлофори на перехрестях. Світлофор висить на стовпі, поруч на двометрової перекладині висить ще один.

Міська особливість №2 — на пожежні крани завжди одягаються дві світловідбивні стрічки.

Сміттєві кошики стоять по дві. Чорні — для звичайного сміття, сині — для сміття, яке можна переробити (точь-в-точь як у Чикаго).

Скрізь прокладено доріжки для велосипедистів.

Капітолій, де засідає американський конгрес.

У басейні перед ним плавало сміття, качки і велика кількість комариних личинок.

Напроти Капітолію знаходиться меморіал Лінкольна, з якого відкривається один з найбільш канонічних американських ракурсів — відображуючий басейн із відображенням вашингтонського монумента (обеліска в центрі). Його часто показують у фільмах і на листівках. Цього разу нам пощастило — басейн виявився закритим і без води.

Лена і Коля (чудові люди).

Оскільки день був сонячний і спекотний (+30), у всьому місті спостерігалося буйство маніфестацій. В основному це був рух «Occupy DC» («захопи Вашингтон»), вашингтонська філія руху «захопи Уолл-стріт». У супроводі десятка поліцейських машин група людей з шумом ходила по вулицях.

Було помічено і задеанонено американських безосібних. Хіккі Хіппі-тян із Форчану дивиться на тебе як сам знаєш на що, юзернейм :3

Перед Білим домом кількість усяких протестуючих просто зашкалювала. Протестували проти забруднення атмосфери.

Проти ядерної зброї і агресивної ізраїльської вояччини.

Мужик, схожий на підстриженого Каддафі, роздрукував з інтернету всіх близькосхідних диктаторів і акуратно кожному домалював гітлерівські вуса, чубчика і свастики.

Якийсь мужик із прапором Хорватії хвилин тридцять старанно викрикував гасла в мегафон. Намагався так довго він даремно, тому що хорватську не розумів ніхто.

Розташований неподалік майдан Свободи чимось нагадував професійну виставку. Тільки тут не фірми представляли свою продукцію, а різні ліві рекламували довірений їм сегмент ідеології. «Ми представляємо соціалізм». «А ми — пацифізм». «А ми викриваємо, як ЦРУ влаштувало 11 вересня». «А ми розповімо вам про змову буржуїв із метою знищити розвиткові країни Африки».

Знайшовши чийсь плакат, що валявся поруч, Колян теж вирішив трохи мітингнути.

На встановлену на майдані сцену, тим часом, вийшов якийсь мужик, чимось схожий на вампіра з кліпу «Everybody» групи Бекстріт-бойз, і почав монотонно бринькати на своєму банджо (в американських фільмах це бренькання зазвичай звучить за кадром, коли показують село). При цьому він хрипким і деренчливим голосом наспівував гасло руху — «occupy DC», і в результаті цього повторення пісня, немов психотропна зброя, моментально вражала мозок тих, хто її слухав.

Коля потім знайшов з ним чийсь кліп на Ютубі, так що насолодитися співом маестро тепер можете й ви.

Потрібно визнати, що враження мітингувальники залишали досить неприємне. Якийсь строкатий набрід пристарілих хіпі, що так ніколи не подорослішали, маргіналів, панків та інших нероб, що закликав невідомо до чого (швидше за все, кого-небудь розкуркулити, накуритися і влаштувати масову оргію) змушував перейнятися симпатією до буржуїв, проти яких вони протестували. Лише сестра, яка виросла в ліберальних традиціях нью-йоркської агломерації, висловила симпатію до лівих активістів.

Ближче до середини дня кілька представників прогресивного людства вирішило вломитися в Повітряно-космічний музей, у знак протесту проти виставлених там безпілотників, оскільки відстрілювати сомалійських негрів, сидячи за пультом у Неваді не так гуманно, як робити це на місці з кабіни літака. У результаті прогресивних представників було затримано, а музей закрився. Останній факт у нас викликав співчуття з приводу відсутності тут московського ОМОНу.

На наступний день у музеї потрапити вдалося. Вони були досить цікавими, а вхід до них був безкоштовним. Обмежуся лише парою знімків. Повітряно-космічний музей дуже цікавий і містить усе, від німецьких винищувачів Другої світової (тут я вперше побачив Ме-262) до радянської космонавтики.

Стан повітряного простору США увечері звичайного дня.

До 1978 року вартість повітряних перевезень у США регулювалася урядом, тому, не маючи можливості конкурувати в області цін, авіакомпаніям доводилося проявляти креативність у тому, як ще заманити до себе клієнта. Серед вивертів була, наприклад, досить відверта форма стюардес, покликана привернути ділових мандрівників-чоловіків. Далі інших пішла компанія «Саусвест Ейрлайнс», одягнувши бортпровідниць у короткі шортики.

Стиковка «Союза» і «Аполлона».

Музей природної історії. Виникнення віри в загробне життя в доісторичних людей.

Піраміди з доларами показують доходи населення США в залежності від раси. Найбільший стовпчик — білі, трохи менше — азіати. Маленькі стопочки позначають негрів, латиноамериканців (нащадки південноамериканських індіанців) і ще когось.

На довершення ми з’їздили в Джорджтаун, старий район Вашингтона. Цей будинок, наприклад, було побудовано в середині 18 століття. Такий древній! /s

Не сказав би, що район мене чимось особливо вразив, хоча скоріше за все я побачив його занадто побіжно. Тут ми сходили в італійський ресторан.

Цікаво, що табличка на розташованому там посольстві Монголії була підписана традиційною монгольською писемністю (у повсякденному житті монголи використовують кирилицю).

Тут поїздка до Вашингтона закінчилася.

PS: Леніни фотографії можна подивитися тут. З художньої точки зору вони виразно краще за мої.